ru | ua | en Новини
 
   
   
 
МУЗЕЙ
 
БУЛГАКОВ
 
ФОНД
 
НОВИНИ
 
ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК
 
 
КОНТАКТИ
 

 

 

 

 

 

Музей М.Булгакова

Андріївський узвіз, № 13
Київ-70 

04070

Україна

Телефон: (044) 425-31-88

працює з 10:00 до 18:00 (каса до 17:00)

у понеділок з 10:00 до 12:00 - санітарна перерва

У святкові та вихідні дні перед відвідуванням

музею  дзвоніть за тел 425-31-88!!!

вихідний день - середа

 

Нагадуємо, що 15 травня 2011 року в День народження М.Булгакова, відбулася презентація книги «М.Булгаков. Київське ехо ».
Укладачі - Анатолій Кончаковський, перший директор музею та Світлана Ноженко, старший науковий співробітник. У книзі представлені сюжетні тексти і «осколки» спогадів авторів з кола Булгакових, які допомагають зібрати мозаїчне панно - портрет видатного Майстра в київському обрамленні. Смислова домінанта збірки - роздуми про вічні загальнолюдського звучання цінностях в булгаковському переломленні. Ключові слова: родина, рід, родина, прекрасне Місто, будинок - символ, радісне дитинство, ностальгічна пам'ять. Книга повертає нас до традицій булгаковського покоління, яке зуміло зберегти спадкоємний зв'язок в складний час після "великого і страшного" ​​1917 року

Книга "Михайло Булгаков. Київське ехо" продається тільки в музеї

Книга була створена при активній підтримці і допомозі нашого спонсора УкрСиббанк BNP Paribas Group


 

 

Фонд спріяння діяльності музею М.Булгакова в УкрСиббанк BNP Paribas Group

 
 
     Зустрічі з письменниками  
26-05-2014
     

Дитяча письменниця Галина Ткачук, автор книжки "Вікно до собаки" вважає, що спілкування із дітьми завжди спонукає до того, що згадуєш свій дитячий досвід. «Ти включаєшся у дитячу гру і сам стаєш її частиною, і ти вже повноправний член цієї гри», - пояснює Галина Ткачук особливості написання дитячих книжок.
Книжки Галини Ткачук, які ми радимо прочитати:
Повість-казка «Вікно до собаки», К.: Грані-Т, 2012. Запитуйте в бібліотеках.
Якщо ви знайшли вікно до собаки – вам неймовірно пощастило! Тому що це початок пригод – таких карколомних, барвистих, несамовитих, про які ви досі могли хіба мріяти. Золота рибка виконає ваше заповітне бажання, а веселий і балакучий Ласло Здобич понесе вас крізь час і простір – може, аж до моря… Утім, нічого в світі не буває просто так, а за все – і добре, і погане – приходить відплата. І її ви, разом із героями цієї книжки, теж пізнаєте сповна!
Пригодницька повість молодої письменниці Галини Ткачук «Вікно до собаки», удостоєна першої премії конкурсу «Золотий лелека», не лише захопить маленького читача, а й дотепно, цікаво і красиво пояснить йому наслідки багатьох його бажань і вчинків.
Повість-казка «Вечірні крамниці вулиці Волоської», К.: Темпора, 2014. Продається в Книгарні Є, і можна буде придбати під час зустрічі у музеї.
Це правдива історія про затишні крамнички на вулиці Волоській, що на Подолі, про їхніх завсідників — білок, птахів, собак та інших громадян… А ще — про тих безсоромних злодіїв, що надумали позбавити Поділ його найдорожчих реліквій…Карколомні пригоди, тяжкі випробування відбуваються з героями цієї книжки, але все закінчується добре!
Повість для дітей «Вечірні крамниці вулиці Волоської» потрапила до списку дитячих книжок, номінованих на премію «ЛітАкцент року - 2014».
Фрагмент інтерв’ю з Галиною Ткачук:
— Доводилося чути про Клуб Ласла Здобича, створення якого — твоя ідея. Що це?
— Назву свою отримав від імені героя повісті «Вікно до собаки». Це клуб малих фантазерів, створений для того, щоб дати можливість дітям спілкуватися з творчою молоддю, адже це дуже важливо. Насамперед ідеться про розвиток фантазії, вигадування, це не літературний клуб — у статуті закладені й подорожі, й різні екскурсії, й зустрічі з відомими людьми, зі словом, і найрізноманітніше дозвілля. Запрошую всіх приєднуватися восени!
— Ти завжди пишеш про всілякі фантастичні пригоди, певно, в тебе було чимало їх у дитинстві. Може, пригадаєш якусь оказію?
— Я літувала у своїх діда-баби в Хмельницькому. Аж якось мені страшенно закортіло морозива. Вдень мені його чомусь не купили, і хоч я була не дуже вередлива, та вночі підняла крик: хочу морозива і годі. А це пізні вісімдесяті, Радянський союз, ну де ти візьмеш уночі морозива? Бабуся мене якось намагалася заспокоїти, аж заходить дід, а він був спокійний-спокійний на вдачу, й питає, що сталося. Потім, ніби це не ніч, одягає піджак, бере миску і виходить надвір... Ми шоковані, через півгодини дід вертається... із повною мискою морозива! Виявилося (а жили вони тоді в центрі), що мій дід пішов до готелю «Поділля», підійшов до чорного входу, зайшов на кухню, познайомився з кухаркою, й вона за якусь там плату вволила його прохання. Дід мій був такий простий, незворушний — морозиво, так морозиво.
(газета «День», 13.07. 2012. Галина ТКАЧУК: «Наша культура досі андеграундна». Письменниця — про дорослу й дитячу літературу. Юлія Стахівська)

 
     
 
© Все права защищены. Размещение материалов с данного сайта только с разрешения администрации.